Історичні події міста Гамбург досить трагічні. Друга світова війна та правління нацистського режиму змусили багатьох людей переживати страшні періоди життя. Переслідування, утиски, вбивства євреїв та інших народів, різних верств населення — все це відбувалося у місті. Далі на hamburgyes
Нацисти ввели відкриття концентраційних таборів, де людей катували, змушували працювати й знищували. Ще у 1933 році, задовго до війни, скасували статті Веймарської конституції й захист основних прав людей. Створили формальні передумови для державного переслідування і вигнання всіх противників нацистського режиму.
Початок терору
Через кілька тижнів після приходу до керівництва нацистів поліція Гамбурга (гестапо) почали ув’язнювати соціал-демократичних та комуністичних противників. Людей відправляли у виправні установи Фульсбюттеля. 4 вересня 1933 року у будівлях в’язниці відкрили концентраційний табір. Оскаржити “взяття під варту” було неможливо і камери були зайняті політичними супротивниками.
Керували концентраційним табором штурмові загони та Schutzstaffel. Фульсбюттель вважався місцем жахів, страху та смертей для більшості людей. Раніше це місце ув’язнення називали “Kola-Fu” й така назва збереглася у побуті. Кількість людей у концтаборі варіювалась від 100 до понад 1000 в’язнів. Дуже поганим було оснащення концтабору, бо не вистачало склянок, столових наборів, постільної білизни. Наприклад, на всіх людей було 2 зубні щітки. Варто зазначити, що для більшості людей Фульсбюттель вважався першою і найжорстокішою зупинкою на шляху до великих концентраційних таборів, таких як Бухенвальд, Нойєнгамм та Заксенхаузен.
У перші роки диктатури нацистів у Фульсбюттелі були представники опору з усієї Північної Німеччини. Їх тримали в “Kola-Fu” і проводили допити, які часто супроводжувались тортурами. Жінки складали лише 20% ув’язнених.
Життя полонених
Через Нюрнберзькі расові закони до табору привозили все більше євреїв. У період Другої світової війни у концтабір потрапляло багато іноземців, які були вихідцями з колишнього Радянського Союзу та Польщі. Разом з тим понад 400 молодих людей потрапили до Фульсбюттелю через те, що одягалися за англійською модою чи слухали американську музику. Їх вважали “елементами, що завдають шкоди державі”.
Ув’язнених піддавали тортурам, били собачими батогами та шкіряними ременями. До насильств додавалась інсценізація розстрілів та використовувались різні форми психологічного терору. Людей спеціально доводили до смерті, але вбивства також прикривали самогубствами. Попри закони, тіла відправляли у крематорій для спалювання. Звільняли лише тих людей, яких вважали нешкідливими або психічно хворими.
25 жовтня 1944 року після бомбардувань відділення концентраційного табору в Нойєнгаммі, ув’язнених перемістили в Фульсбюттель і створили додаткове відділення Гамбург-Фульсбюттель, що проіснувало до 15 лютого 1945 року. В’язнів, яких використовували за програмою Гейленберга відправляли працювати в порт та на будівництво протитанкових ровів. Варто зазначити, що зимою 1944-1945 років на території табору було 3 в’язниці: поліцейська — колишня “Kola-Fu”, виправна в’язниця та концентраційний табір.
Розпад гестапо стався у квітні 1945 року й обернувся трагедією. Склали три списки й з першого списку в’язнів звільнили. Людей з другого списку відправили у виховний табір Нордмарк, а всіх, хто втікав, розстрілювали. Ув’язнених з третього списку відправляли до концтабору в Нойєнгаммі, де вони були повішені у бункері в’язниці.
Пам’ять про закатованих у Фульсбюттелі у районі міста Гамбург закарбована на спеціальному камені. Такі меморіальні дошки увічнюють пам’ять про долі людей, яких вбивали та катували.