Друга світова війна залишила в пам’яті людей страшні картини горя, смертей та болю. Зруйновані міста та долі людей на вічно закарбувались в історії. Гамбург не оминули пекельні часи війни й правління нацистського керівництва. З початком великих бомбардувань загинуло близько 40 000 осіб, а архітектура міста була знищена. Більше на hamburgyes.eu.
Криваві сторінки історії
Період соціал-націоналізму вважають самим гострим у новітній історії Німеччини, наслідки якого мають відлуння й у сучасності. Початком стало 30 січня 1933 року, коли рейхсканцлером призначили Адольфа Гітлера. Нацистська партія керувала й у Гамбурзі. 24 березня 1933 року зупинили роботу парламенту й влада перейшла до фюрера. Тобто Конституцію скасували разом з правами та свободою. У Гамбурзі надали право Сенату приймати закони, заснували посаду Reichsstatthalters. Управлінський пост зайняв Карл Кауфман.
Гамбург на той час став столицею судноплавства й був одним з п’яти міст-лідерів. До міста у 1937 році приєднали Альтону та інші містечка, що стало сучасними кордонами. Мегаполіс готували до війни, виробництва працювали на потреби військових. Спершу містяни були щасливі й раділи новим політичним змінам. На людей впливала пропаганда, вони вітали Гітлера й віддавали дітей у “Гітлер’югенд”.
Та доволі швидко почалися гоніння, з’явилась “расова теорія” результатом якої стало переслідування євреїв. Апогей настав під час “Голокосту”. Євреям погрожували, лишали прав, палили синагоги, вбивали. У 1941 році почались масові депортації. З Гамбургу євреїв вивозили до Мінська, у Ригу. Після 1942 року потяги везли людей в Освенцим та Терезиєнштадт. Та переслідували й людей інших національностей, особистостей з вадами, гомосексуалістів, політичних діячів та інших.
Тотальна війна
Справжня війна прийшла у Гамбург у 1943 році. Всі працювали на військо, а в армію забирали 16-річних хлопців. Також до роботи залучали жінок, а деяких жителів міста змушували нести службу у протиповітряній обороні. Місто було безпечним 8 місяців з початку війни. Перші бомби впали у ніч з 17 на 18 травня 1940 року. Важкі бомбардування виявились ефективним способом припинення бойових дій.
Під кінець війни вже було зрозуміло, що тільки 20% житлових приміщень вціліли, а все інше було зруйновано. Також знищили заводи, портові споруди та історичні пам’ятки. На вулицях було 43 мільйони кубічних метрів уламків. Вже потім мешканці міста будували собі збірні тимчасові будиночки, щоб мати хоч якийсь дах над головою. У такій хатинці інколи вміщалось до 20 осіб, бо жити було ніде. Там було дуже тісно й про водогін чи каналізацію навіть не варто говорити.
Досить гострою була й інфляція, предмети першої потреби отримували тільки за довідкою. Працював чорний ринок, людям доводилось красти вугілля, щоб було чим зігрітись взимку. Та були особи яким пощастило трохи більше й вони ходили на роботу у ділових костюмах та краватках, але шлях їх проходив повз купу руїн.
“Операція Гоморра”
З 25 липня по 3 серпня 1943 року 4 нічних нальоти британців та дводенні денні атаки американців знищили велику частину Гамбургу. На місто скинули 8 500 тонн запальних та фугасних бомб. Перші бомби зруйнували центр міста та район на захід від річки Альстер. Далі нищили об’єкти порту, залізниці, школи, лікарні. Миттєво спалахнув вогонь й місто горіло. Вогняна буря перевертала дахи, зносила людей та дерева. Деякі жителі просто задихнулися у бомбосховищах. Після такого бомбардування повністю було знищено квартали епохи Gründerzeitviertel XIX століття.
3 травня 1945 року місто капітулювало. Ночі страшних авіанальотів змінили думки німців до нацистського режиму. Вони на власному досвіді відчули жахіття війни та побачили наслідки правління режиму нацистів.