Гамбург — красиве місто з величною історією, відомими людьми та незвичайною архітектурою. Це “брама світу”, яка відкрита для всіх. Щоб поринути детальніше у розвиток міста, треба знати про його керівників, бо вільним містом керує перший мер — голова уряду. Він представляє Гамбург на німецьких законодавчих зібраннях. Більше на hamburgyes.eu.
Робота мера
Перший мер обирається парламентом землі, а лорд-мер обирається вільним, таємним, рівним голосуванням. Муніципальна рада обирає 3-х заступників. Якщо говорити про членів сенату, то у Гамбурзі їх обмежили до 12 осіб. Вони можуть бути безпартійними або належати до певної політичної партії. Під час роботи в Сенаті не можна займатись іншою професійною діяльністю або обіймати ще одну посаду. У земельних державах голів уряду називають прем’єр-міністром, а у містах-державах діє інша назва. Голова Гамбургу офіційно називається президентом Сенату.
Варто зупинитись та розказати про першого мера Гамбургу Макса Брауера. Це людина, за якою вели полювання всі нацистські агенти. Він був найвпливовішим демократичним політиком в історії. 17 травня 1924 року став лорд-мером Альтони. Рятуючись від нацистів, був вигнанцем, а коли повернувся у Гамбург, то у 1946 році став першим мером. Він активно працював над відновленням міста після війни. Керував містом у періоди 1946-1953 роки та 1957-1961 роки.
Шлях до визнання
Макс Брауер народився 3 вересня 1887 року в Оттензені. Його родина була бідною й кожен член сім’ї робив власний внесок, щоб вижити. У 14 років він лишив школу та пішов учнем до склодува. Навіть директор прохав батька привести розумного хлопця назад до школи, але все було марно. Ще з юних років він був політично-активним, бо вступив до профспілки, став красномовним лідером страйків. Після такого всі скляні заводи занесли його до чорного списку робітників.
Під час Першої світової війни отримав поранення та повернувся в Альтону, одружився. У 1918 році став молодим сенатором, а у 1919 році обійняв посаду другого мера та міського камергера.
17 травня 1924 року Макса Брауера обрали лорд-мером Альтони. За час його керівництва до Альтони включили навколишні села, також туди ж почало надходити більше податків. Він підтримував містобудівний розвиток, почалося будувати робочі селища, громадські будівлі, такі як ратуша, новий стадіон та інші. Саме він вів перемовини про портову компанію з Гамбургом.
У 1933 році до правління прийшли нацисти, які звинуватили його в корупції. Управителя виправдали, але репресії продовжились. Дивом уникнувши арешту, він втікає до Парижу.
Життя у Гамбурзі
Після війни у 1946 році Макс Брауер приїздить до Гамбургу від “Американської конфедерації профспілок”. У той час місто було в руїнах і це йому дуже боліло. Він почав працювати та потрапив у кандидати на вибори мера у той же рік. 22 жовтня 1946 року був обраний першим мером Гамбургу.
Його наполегливий та трохи авторитарний стиль правління підійшов для повоєнного періоду, бо саме так він міг просувати питання відновлення міста. Кожного року будували нові будинки, зводили до 15 000 квартир. Саме він уклав угоду з Рурською областю, де передбачалось, що в обмін на вугілля артисти Гамбургу їдуть до них демонструвати вистави. У 1949 році він із США зміг домовитись про повний дозвіл суднобудування та судноплавства у Німеччині.
Потім була перерва у на керівній посаді, але через кілька років Макс Брауер повернувся. Він ще якийсь час керував містом, був політично активним. Мав звання почесного громадянина. Помер 2 лютого 1973 року у віці 85 років.
На честь Макса Брауера назвали найбільшу вулицю району, школу, фонд та портову баржу. Немає іншого ім’я, яке було б настільки відомим у місті, як ім’я першого мера.