Нацистський режим приніс багато горя та страждань суспільству, зокрема громадянам самої Німеччини. Виступаючи проти режиму, деяким людям доводилося ризикувати життям. У 1930-х роках, одразу після приходу до влади нацистів, у Гамбурзі організовувалися групи опору. Вони входили сміливі люди, часто молодого віку, які займались таємною антинацистською діяльністю. Одним з них був Гельмут Гюбенер. Далі на hamburgyes.eu.
Коротка біографія
Гельмут Гюбенер народився у Гамбурзі у 1925 році. Він жив з матір’ю, а батько хлопчика не брав участі у його вихованні. Також Гельмут мав теплі стосунки з бабусею та дідусем, які прищепили йому моральні цінності. Пізніше у житті хлопчика з’явився прийомний батько, який дав йому своє прізвище. Однак стосунки у них не склалися, і головна причина цього – різні політичні погляди. З приходом до влади нацистів вітчим Гельмута зайняв бік уряду. Хоча він не робив активних дій, його симпатія до режиму Німеччини була очевидною. У Гельмута ж, попри його юний вік, були власні погляди та він не боявся про них говорити.
Сім’я Гельмута була релігійною і належала до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. У ранні роки хлопчик приєднався до Скаутського руху. Початковий закон скаутів спрямований на розвиток у молоді честі, відваги, ввічливості та інших чеснот. Ці ідеї були близькі для Гельмута, тому він сумлінно дотримувався їхніх принципів.
У 1941 році Гельмут Гюбенер закінчив навчання в середній школі Гамбурга. Він влаштувався на стажування до Гамбурзького соціального управління. У цей час він почав активно займатися антинацистською діяльністю.
Участь у русі опору
Протидія нацистському режиму всередині самої Німеччини була вкрай ризикованою. Багатьох учасників руху опору заарештовували та відправляли до концентраційних таборів. Гельмут Гюбенер чув про ці історії. Також він захопився слуханням іноземних радіостанцій, заборонених у Німеччині.
Ідеї країн антигітлерівської коаліції були близькі Гельмуту і він хотів, щоб про них дізналося якнайбільше людей. Тоді він почав виготовляти антифашистські листівки. В них Гельмут писав про те, що дізнався з програм на заборонених радіостанціях, і навіть про власні роздуми щодо політики. Він звинувачував уряд Німеччини у злочинах проти мирного населення своєї країни. Також він засуджував Гітлера, який розпочав війну, що стала світовою. Спочатку юнак займався цим самостійно, а потім до нього приєдналися двоє друзів, яким було 16 та 17 років. Троє хлопців розповсюджували листівки по всьому Гамбургу та його околицях.
Розсилка антифашистських листівок та листів проводилася не лише Гельмутом та його товаришами. У Гамбурзі подібною діяльністю займалися також студентські організації. А ще у русі опору брали участь церкви, військові, держслужбовці. Деякі сім’ї гамбуржців також виявляли протест, наприклад, ховаючи у своїх будинках євреїв, яких нацисти вбивали. Всі учасники антифашистського руху не співпрацювали між собою, бо це було небезпечно, але вони розповсюджували в суспільстві спільні ідеї.
Арешт Гельмута Гюбенера
Гельмут Гюбенер був заарештований у лютому 1942 року. Його застали за переведенням листівок і одразу забрали у відділення поліції. Він брав активну участь у русі опору менш ніж рік. Через деякий час було заарештовано і двох його товаришів. Їм висунули звинувачення у державній зраді та протягом кількох місяців влаштовували допити. Поліція та представники гестапо не могли повірити, що троє молодих хлопців розгорнули таку активну діяльність самостійно. Вони хотіли домогтися визнання та виявити покровителів Гельмута та його товаришів.
Заарештовані молоді люди зазнавали жорстокого поводження. Через 6 місяців відбувся Народний суд, який засудив Гельмута до страти. Йому було лише 17 років. Під час судового засідання обвинувачений поводився впевнено і намагався взяти всю провину на себе, щоб його друзі не постраждали. Вирок суду був несправедливим: Гюбенера стратили через два місяці, а двох його товаришів відправили до концтабору на каторжні роботи. Там вони перебували до закінчення Другої світової війни.
Пам’ять про Гельмута Гюбенера
У Гамбурзі на честь Гельмута Гюбенера названо школу та молодіжний центр. У 1985 році у місті була проведена церемонія, присвячена пам’яті про сміливого молодого чоловіка. На неї було запрошено двох товаришів Гельмута, які після звільнення з концтабору переїхали до США. Вони виступили з промовами, розповівши про особливості опору нацистському режиму та відвагу Гюбенера.
Також меморіальну дошку, присвячену борцю з нацистським режимом, встановлено біля входу до будівлі, в якій він працював. А ще на честь Гельмута Гюбенера назвали притулок для одиноких чоловіків, який знаходиться у будівлі колишньої в’язниці – місці, де стратили молоду людину. У 2003 році вийшов документальний фільм “Правда та переконання”, в основу якого була взята історія Гельмута. Також вона відображається в інших фільмах та літературі. А сучасні історики закликають суспільство пам’ятати про вчинки таких видатних людей.
