Бункери, що збереглися з часів Другої світової війни, можна зустріти по всій Європі. Вони нагадують про страшні події та смерті тисячі мирних жителів. Історики кажуть, що такі пам’ятники мали б допомогти запобіганню повторення історії. Саме з цією метою владою різних країн Європи було прийнято рішення не зносити ці історичні пам’ятки, а залишити для майбутніх поколінь. У наш час деякі бункери використовують у культурних цілях. Такі локації є й у Гамбурзі – другому за величиною місті Німеччини. Далі на hamburgyes.eu.
Будівництво бункерів під час війни
Під час Другої світової війни у Гамбурзі збудували багато бомбосховищ. Хоча їх кількість дізнатися неможливо, їх точно було більше тисячі. На початку 20 століття у Гамбурзі було лише кілька підземних бомбосховищ. І в перші роки Другої світової війни виявилося, що їх замало для того, щоб місцеві жителі відчували себе у безпеці.
У 1940 році у містах Німеччини розгорнулася масштабна програма – “Програма негайного реагування”. Гітлер наказав розпочати термінові роботи з планування, проєктування та будівництва бункерів. Насамперед ця програма почала реалізовуватись у Берліні та Гамбурзі. Спочатку було проведено реконструкцію великих підвалів у громадських та приватних будівлях. Потім почалося будівництво нових бомбосховищ та бункерів – як підземних, так і наземних.
З 1942 року авіанальотів на Гамбург ставало дедалі більше, тому робота з будівництва бункерів не припинялася. Місцеві жителі страждали від воєнних дій. І навіть величезні бетонні вежі, зведені нацистами, не змогли повністю захистити гамбуржців від бомбардувань.
Що трапилося з бункерами після війни?
Відразу після закінчення Другої світової війни, Німеччина, як сторона, що програла, розпочала процес дефортифікації. Спочатку планувалося зруйнувати всі бункери у Гамбурзі, які збудували нацисти. Це мало б прискорити відновлення міста. Місцеві жителі, які постраждали від дій нацистів, хотіли усунути всі нагадування про війну та повернутися до нормального життя. До того ж через такі масовані бомбардування, як операція “Содом і Гоморра”, багато бункерів і так прийшли в непридатний стан.
Проте повністю всі бункери у Гамбурзі знести не вдалося. Через сильні руйнування у місті деякі родини залишалися без будинків. Вони переобладнали бункери та використовували їх як тимчасове житло. Також деякі бомбосховища виконували роль складських приміщень. Тому знести всі бункери одразу стало неможливо. На час холодної війни вони знову почали використовуватися, тільки вже для потреб цивільної оборони.
До 1990-х років бункери, що залишилися у Гамбурзі, знову хотіли знести. Представники сенату називали їх “ганебною плямою” на карті міста. Але місцеві жителі виступали з протестами та змусили сенат передумати. Всі погодилися з тим, що вцілілі бункери – це нагадування про жах війни і вони представляють історичну цінність. У наступні роки деякі з бункерів перебудували й в них навіть відкрились комерційні заклади.
Бункер у Санкт-Паулі
Найпопулярніший бункер Гамбурга, що вцілів з часів Другої світової війни – це бункер на Фельдштрассе, який називають “пам’ятником історії, культури та сучасності”. Його перебудова тривала кілька років і востаннє його розширили та реконструювали у 2024 році. Бункер знаходиться в районі Санкт-Паулі – епіцентрі розважального життя міста.
У ньому відкрито нічний клуб, кафе, спортивний зал, виставкові простори, скеледром та окремі офісні приміщення, що здаються в оренду. А на даху будівлі, на якій є багато пишної зелені, що видно здалеку, збудували цілий готельно-ресторанний комплекс.
Спочатку бункер у Санкт-Паулі був розрахований на 18000 осіб. Під час авіанальотів у ньому одночасно ховалися до 25 000 гамбуржців. Завдяки потужним стінам завтовшки 3,5 метри місцеві жителі відчували себе в безпеці. Бункер призначався не тільки для захисту тих, хто в ньому ховався, але й для запуску ракет по літаками-бомбардувальниками. Лише під час фатальної операції “Содом і Гоморра”, коли нападник використовував спеціальні смужки з фольги, що заважали роботі радіостанції бункера, запуск ракет став неможливим.
Бункер у Санкт-Паулі хотіли знести одним з першим, одразу після закінчення Другої світової війни. Однак він був настільки величезним, що це було б затратно для міста. До того ж була потрібна велика кількість вибухівки для знесення стін і була ймовірність того, що постраждають будівлі в цілому районі. А тоді Гамбург тільки відбудовували.
У наш час місцеві жителі та туристи з задоволенням відвідують розважальні заклади у бункері. Завдяки товстим стінам у будівлі чудова шумоізоляція. Тож у кожному закладі всередині може гучно грати своя музика, і вона нікому не заважає.
У Гамбурзі збереглися й інші бункери – варто лише придивитися, адже їх можна знайти у всіх районах міста. Вони височіють між комерційними та житловими будинками, можуть бути покинутими або відреставрованими. Сучасні гамбуржці не вважають бункери “ганебною плямою”. Для них це частина історії, яка покликана нагадувати та навчати молоді покоління важливим речам.