Оборона міста Гамбург

Гамбург має довгу і складну історію. Оскільки у місті великий порт, то в усі часи він був об’єктом уваги загарбників. Захист мегаполіса формували століттями, від простих укріплень до сучасних війн з різнорівневою обороною. Місто пережило багато облог, окупацію та бомбардування, але завдяки гарному природному стратегічному положенню вистояло.

Оборонні споруди й стратегії з кожним десятиліттям еволюціонували. Усі історичні події та трансформації вплинули на розвиток міста. Далі на hamburgyes.

Середньовічні укріплення

У середньовіччі Гамбург перетворився з невеликого поселення на велике місто — центр Ганзейського союзу. Головним моментом став 1189 рік, коли Адольф III отримав від Фрідріха Барбаросси вільний лист, який звільняв гамбуржців від військової повинності, зобов’язуючи захищати лише своє місто. У радіусі 15 кілометрів заборонялося розбудовувати чужі фортеці.

Перші задокументовані свідчення про вогнепальну зброю в обороні міста датуються XIV століттям. Стрільців навчали володіти вогнепальною зброєю перед міськими воротами, де регулярно проводили стрільби. У XV столітті ганзейському місту загрожували не лише розбійники чи пірати, а й протидійні князі та єпископи. Попри законодавство вони захоплювали кораблі, викрадали вантаж і брали заручників.

Вже в XVII столітті у Гамбурзі створили спеціальні сили для захисту міста. Спершу група складалася зі 100 осіб, а вже до 1800 року — до 1974 солдат. Чоловіків віком до 60 років мобілізували на службу, щоб охороняти територію. Захист міста розпочинався з побудови фортець і стін. Це була справжня система укріплень, ровів, валів і бастіонів. Між 1616 і 1626 роками за кресленнями голландського інженера Йогана ван Валькенбурга було побудоване укріплення, яке надовго зробило територію неприступною.

Оборона під час французької окупації

Важко довелося Гамбургу у період Наполеонівських війн. 19 листопада 1806 року Наполеон окупував місто. Головнокомандувач Французької Північної армії маршал Едуард Адольф Мортьє вирушив до Гамбурга з кількома тисячами солдат. У місті не чинили опору, а Сенат закликав залишатися спокійними й Гамбург увійшов до складу Французької імперії. У місті запровадили адміністративні принципи, сучасну фінансову систему та розділення адміністрації з правосуддям, а також церкви та держави.

Оборону активізували у 1813 році, адже у лютому спалахнуло повстання нижчих класів населення. Простий народ намагався вжити заходів проти французів. Заворушення почалися між 8 та 9 ранку поблизу Міллернтора та в корабельні близько Баумгауса. Французи почали відступати, а вже 18 березня у Гамбурзі з’явилися люди генерала Теттенборна. Вже 20 березня 1813 року створили Ганзейський легіон. Чоловіки віком від 18 до 45 років повинні були захищати місто, однак генерал Теттенборн не вжив негайних заходів для військового вишколу мешканців та покращення оборонних споруд.

30 травня Даву знов захопив місто, оголосивши вигнання серед членів ради, які фактично вже залишили місто. Французи взяли Гамбург в облогу, перетворивши на фортецю: зруйнували будинки передмістя Гамбург-Берг, церкву Святого Паулі, вигнали всіх мешканців, з церков зробили стайні. Після того як союзні війська зайшли до Парижу 31 березня 1814 року було обложено і Гамбург. Даву залишив командування і відправився до Парижу. Цей період засвідчив мужність містян, які боролися за своє місто.

Захист міста під час Другої світової війни

Влада Гамбурга, зокрема Карл Кауфманн, Альвін Вольц та інші люди з 1944 року почали обговорювати оборону мегаполіса. Невдовзі почалося будівництво двох оборонних ліній. Пастки для танків розташовували прямо посеред густонаселених житлових районів. Кауфман і Вольц були впевнені у марності подібної оборони.

Перед закінченням Другої світової війни Гамбург практично знищили бомбардуваннями. Приблизно мільйон гамбуржців були змушені покинути місто, адже інфраструктура й житлові будинки було зруйновано. Адольф Гітлер давав наказ боротися до останнього і розбити інфраструктуру так, щоб союзники отримали тільки “випалену землю”, а це означало знищення порту та промислових об’єктів. Для міста це означало страшні руйнування і втрати цивільних.

Англійські війська вже стояли за “Гамбурзькими горами” і вели бої. 29 квітня Отто фон Лаун, лікар Бургард й Альберт Шефер пішли до британців на перемовини, щоб захистити лікарню. 1-2 травня 1945 року переговорний процес посилився, адже подальша оборона могла привести до ще більших втрат. Також 1 травня оголосили про смерть Гітлера, а вже 3 травня 1945 року британські війська без бою увійшли в Гамбург. Таке рішення зберегло життя багатьом людям і захистило місто від подальших руйнувань. Після війни Вольц став фермером, а Шефер — головою торговельної палати.

Отже, це історія не тільки про оборонні споруди чи фортеці, а й про політичні рішення та вибір. Капітуляція продемонструвала, що навіть у час війни існують можливості збереження життя людей та культури. Усі ці події сформували образ сучасного Гамбурга — міста миру, сили й торговельних зв’язків.