Гамбург — красиве, швидке та багатолюдне місто, яке має нелегку історію. Окупація Наполеоном, декілька воєн, звісно, відобразились на розвитку мегаполіса. Особливо важким був повоєнний період після затяжної Другої світової війни. Далі на hamburgyes
У перші тижні після капітуляції 1945 року місто лежало в руїнах, гавань була розбомблена, люди залишились без домівок. Та попри все, звільнені полонені, переміщені люди, військові хотіли повернутися до рідного міста.
Повоєнні роки
3 травня 1945 року для Гамбургу війна завершилась передачею міста британській армії. Завдяки перемовинам з англійцями вдалося уникнути безглуздого бою, який би міг закінчитись повним знищенням міста. Наступні роки виявилися найважчими в усій історії мегаполіса. Оскільки більшість будинків було повністю знищено, розбиті цілі райони на сході міста, транспортні шляхи перерізано. Сотні тисяч людей проживали у тимчасових притулках і деякі родини залишалися там понад 10 років.
Голодною та холодною була зима 1946-1947 року. Люди страждали від нестачі їжі та холоду, бо газ, вугілля та електроенергія були нормовані. Сформувалися на Goldbekplatz, Reeperbahn та Großneumarkt незаконні “чорні ринки”, де жителі міста намагались обміняли речі на харчові продукти. Щоб хоч якось нагодувати дітей, влітку 1947 року іноземні служби до того часу допомагали налаштувати для них гаряче харчування у школах. Постачання товарів стало краще тільки після грошової реформи 20 червня 1948 року, коли ввели німецьку марку та зняли більшість обмежень для бізнесу та споживачів.
Проблеми економіки та життя людей
Через військові дії було зруйновано порт, обмежене судноплавство, суднобудування, що дуже вдарило на економічний стан міста. Санкції повністю було знято тільки у 1951 році. У ті часи відновлення міста, будинків, транспортних шляхів проходило досить повільно. Покращення економічної ситуації та швидке відновлення почалось тільки після американської програми “План Маршалла” у 1948 році. Така грошова реформа покращила ситуацію.
Варто зазначити, що у Гамбурзі почалися зміни у розселенні людей. Більшість мешканців проживали на околицях міста або за його межами, а в центрі було більше магазинів та відкривались офіси. З 1951 року відкривались нові транспортні маршрути, розширили мережу метро. Важливим завданням було реконструювати житлові квартали.
Британці контролювали політику та адміністрацію Гамбургу. Першим безпартійним мером став Рудольф Петерсен, торговець. Нацистські організації у місті були заборонені, їх активи було конфісковано на користь міста. Також у період 1946-1949 року у Rotherbaum проходили судові процеси у військовому суді над людьми, що відповідали за концентраційний табір та за різі нацистські злочини. Врешті багато осіб так і не було притягнуто до відповідальності.
Економіка міста 1950-х років спиралась на інтереси порту. Почалось зміцнення відносин з торговими партнерами Скандинавії, Великобританії та за кордоном.
Культурне життя повоєнного міста
Через ізольованість Берліну всі видання та журнали перевели у Гамбург. Почалися перші проби телеефірів з Гамбурзької студії, яку заснували у 1947 році. Також там почали знімати фільми, бо культура та дозвілля запрацювали у місті зразу ж після війни. У травні 1945 року зразу ж відкрився зоопарк “Hagenbecks”, з липня у кінотеатрах почали демонструвати фільми, а незабаром стартували й футбольні ігри. Також запрацював і театр, показавши першу післявоєнну прем’єру у листопаді 1945 року.
Якщо ще на кінець 1940-х років Гамбург вважався післявоєнним містом, то у кінці 1950-х років вже з’явилась політична стабільність та економічні успіхи. Звісно, ще була недостатність житла, але “План відновлення” спрямували на вирішення і цієї проблеми.