Воєнна історія Гамбургу охоплює багато років минулого. Якщо говорити про Другу світову війну, то період відзначився страшними діями нацистського режиму. Керівними верхівками було прийняте рішення про утиски певних верств населення, зокрема євреїв. Далі на hamburgyes
Систематичні депортації нацистський режим розпочав 20 травня 1940 року, а вже у вересні 1941 року про таке рішення оголосив сам Адольф Гітлер. Слідом за ромами та сінті вивозити почали і єврейське населення. У Гамбурзі понад 1000 євреїв депортували у Мінськ. Взагалі з міста вивезли 8000 євреїв, ромів та сінті. Майже всі вони померли в дорозі або їх вбили пізніше.
Примусове виселення
Євреїв у Німеччині, зокрема у Гамбурзі, довгий час утискали, позбавляли виборчих прав та переслідувала нацистська влада. За наказом Генріха Гіммлера, райхсфюрера СС та шефа німецької поліції, робочу силу людей використовували, а їх майно забирали. Спершу у Гамбурзі арештували сінті та ромів. Їх на автобусах, вантажівках привозили до гавані Гамбургу та розмістили у складських приміщеннях. Там людей реєстрували, забирали документи, а далі везли на вокзал Ганноверу, на центральну товарну станцію.
У Гамбурзі нацисти депортують 1034 євреї в гетто у Лодзь, Польща. Карл Отто Кауфманн, нацистський гауляйтер, був за закон про депортацію. Він роздавав квартири місцевих мешканців і всіляко сприяв нацистському режиму. Люди у Лодзькому гетто жили у злиднях, важко працювали на примусових роботах у вермахті. Пізніше 200 000 людей з того ж гетто було вбито у таборах смерті Освенцима та Хелмно.
Утиски та вбивства єврейського населення
Наприклад, 7 листопада 1941 року молодий Хайнц Розенберг та його сестра Ірмгард, їх родина та ще сотні людей отримали листи від командування з наказом зібрати валізи й прибути на Moorweidenstraße. Всі речі людей, гроші, коштовності у них конфіскували. Родину Розенберга переселили до Мінська на довгі роки. У засланні багато людей розстріляли у травні та вересні 1943 року або ж вони померли від задухи у вантажівках через вихлопні гази.
На початку зими 1941 року, за нацистським керівництвом, з Гамбургу, Люненбургу та Любеку депортували 753 євреї до Риги. Серед них був Йозеф Карлебах, головний рабин Гамбургу, з сім’єю. Він у таборах таємно проводить заняття для школярів та релігійні зустрічі. Весною 1942 року його з родиною розстріляли у найближчому лісі.
До 1945 року нацисти депортують з Гамбургу населення та відправляють ще 18 поїздів в гетто Східної та Центральної Європи. Депортації проходять просто на очах у мешканців міста, а пункти збору розташовані у центрі міста, в основному у районі Гриндель, на вокзалі Даммторбанхоф та Гамбурзькій камерній школі (тоді це був Єврейський громадський будинок) і в школі Талмуд-Тора.
Населення просто відвертало очі, а деякі бізнесмени таємно жертвували харчові продукти на перше транспортування. Жодного разу на вулицях міста не було протестів. Більшість мешканців підтримували депортації та навіть аплодували, коли євреїв саджали до вантажівок, що везли їх на станцію. На публічних аукціонах майно депортованих євреїв швидко розпродували гамбуржцям.
Страшні сторінки історії
Варто зазначити, що навіть після завершення нацистського режиму посадовці Гамбургу, які були залучені у депортаціях, ніколи не постали перед судом і в більшості випадках залишились на своїх посадах. У сучасності Ганноверський вокзал у 1955 році було знесено і зберегли лише частинку платформи. У Хафенсіті знаходиться Lohsepark, а з 2017 року там меморіальне місце, що увіковічує пам’ять про депортації.
Друга світова війна принесла багатьом людям тільки смерть, страх, відчай та руйнації. Страшні сторінки історії варто пам’ятати та розповідати нащадкам про буремні події минулого, щоб ніколи війни та катування не повторювались у майбутньому.