У період правління нацистського режиму було вбито 6 мільйонів людей, що вважались євреями. Знищення націй — нацистська ідеологія, яка поширювалась у період Другої світової війни. Геноцид євреїв був спланований заздалегідь і закінчився масовими репресіями та таборами смерті. Далі на hamburgyes
Гамбург, звісно, не був осторонь від ідей знущання та переслідування людей. Депортації, зруйновані сім’ї, стягнення житла, грошей, коштовностей — це все прожили маленькі та дорослі євреї. Місцеві жителі навіть плескали в долоні, коли вантажівки відвозили людей до потягів, що відправлялись у концентраційні табори. Жахливі події того часу закарбовані в історії розповідями людей, які змогли пережити катування та гетто.
Політика проти євреїв
Початкові заворушення проти євреїв почалися після виборів нового рейхстагу 5 березня 1933 року. У Гамбурзі євреї почали оминати деякі вулиці у районі Grindelviertel, бо там на них найчастіше полювали. У квітні того ж року пройшов загальний заклик бойкотувати єврейські магазини, тим самим обмежуючи певну націю отримувати зарплатню. Такі заходи у населення міста викликали тільки зацікавленість, а не поштовх відстояти справедливе та мирне життя кожної людини.
Також набув чинності закон “Про професійність державних службовців”. Нові правила забороняли євреям працювати державними службовцями, бо туди було дозволено йти тільки “арійцям”. Варто зазначити, що заборона також стосувалась роботи лікарів, журналістів, юристів. Було заборонено навіть ходити в музичні клуби та на футбол.
З кожним роком ситуація погіршувалась, репресії ставали систематичними. Людей саджали до в’язниць, синагоги спалювали, магазини руйнували. З 1 січня 1939 року кожен єврей повинен був мати ідентифікаційну картку і з того моменту можна було точно знати, де єврейські сім’ї. Їм не можна було мати нерухомість, вільно обирати квартиру й людей просто розміщували у “єврейські будинки”. Дітям заборонили відвідувати німецькі школи, зокрема у Гамбурзі. Абсолютно всі дії переслідування та подальшого знищення євреїв були сплановані нацистським режимом.
Депортації та знищення народу
Перший депортаційний потяг покинув Гамбург 25 жовтня 1941 року, у якому 1034 гамбуржці було доставлено в Лодзь. До кінця війни з міста вивезли до 4000 осіб. З 1 вересня 1941 року кожен єврей повинен був прикріпити до одягу жовту зірку Давида. Людей примусово відправляли у гетто, де вони важко працювали й не мали надії на визволення. Також багато осіб було розстріляно та закатовано. До 1945 року було відправлено з Ганноверського вокзалу ще 18 потягів з людьми в гетто Східної та Центральної Європи. У вагонах було дуже холодно, вони були переповнені та контролювались солдатами зі зброєю.
У концентраційних таборах людей били батогами, ременями, ніжками від стільців та всіляко знущались. До фізичних тортур додавали й психологічні муки — це могло бути залякування чи навіть реальна смерть. Людей спеціально доводили до самогубства, але цим також прикривали й вбивства, а тіла спалювали в крематорії.
Проєкт Гітлера про знищення євреїв був секретним й немає документів початку відліку моменту його втілення. Все йшло до знищення нації: використовували газові камери, синильну кислоту “Циклон”, розстріли. Варто зафіксувати, що останній транспорт з євреями покинув ганзейське місто 14 лютого 1945 року за кілька тижнів до кінця війни. Тобто, все тривало до самого останнього моменту капітуляції Німеччини у війні.
У Гамбурзі є меморіальне місце в пам’ять жертвам нацизму. Це місце розташоване у Гафенсіті, а сам комплекс присвятили депортації 8071 єврея. Постійні експозиції присвячені долі депортованих мешканців ганзейського міста та Північної Німеччини. Кожного року 27 січня німці відзначають “День пам’яті жертвам нацизму”.