Гамбург — мегаполіс із тривалою політичною історією, яка створювалась протягом століть. Його статус міста-держави та членство у Ганзейському союзі заклали фундамент для особливого шляху розвитку. На відміну від федеральних земель, які утворилися після Другої світової війни, мегаполіс зберігся як самостійне місто і став одним з 11 федеральних земель Німеччини як місто-держава.
Не пройшли століття політичного формування без проблем та втрат. Гамбург пережив період злетів, викликів та змін. З періоду Ганзейського союзу до сучасного правління, місто виступало як символ економічної свободи та політичної незалежності. Далі на hamburgyes.
Сторінками історії
В епоху Середньовіччя Гамбург став провідним членом Ганзейського союзу. Таке об’єднання сприяло економічному зростанню та здобуттю політичної автономії. Місто впроваджувало власні закони, які допомагали бути незалежними від феодальних земель. У 1618 році Гамбург став вільним імперським містом Священної Римської імперії, а це змогло закріпити його політичну автономію.
Далі йшов період наполеонівських війн і Гамбург окупували французькі війська. Через це місто втратило свою свободу, незалежність й економіка зазнала спаду. У 1814 році Наполеон програв війну і Гамбург знов став вільним містом та приєднався до Німецького союзу.
Варто зазначити, що ще у 1860 році у Гамбурзі з’явилась перша конституція, а задовго до того з XII століття, постанови та закони міста викладали у письмовій формі. Після конституційної реформи 1860 року містяни мали право голосу. Були обрані депутати, “знатні” громадяни, які працювали на державних посадах. Об’єднання політики та економіки відобразилось у складі громадянського суспільства, з’явився Сенат. Він складався майже наполовину з торговців та підприємців.
Веймарська республіка та Третій Рейх
Частиною Веймарської республіки Гамбург став після закінчення Першої світової війни. У ті часи також була політична та економічна нестабільність, багато населення недоїдало, у результаті війни знецінились гроші. Сенат та приватні контори намагалися долати труднощі, організовуючи обіди, теплиці. У прогресивних колах лунали думки, що фронтовим робітникам не можна відмовляти у політичній владі. Через це загострилися політичні та соціальні суперечності.
6 листопада 1918 року у Гамбурзі почалася революція. Проголосили загальний страйк, моряки захопили позиції військових і врешті Сенат визнав перехід влади до Робочої ради. 16 березня 1919 року відбулися перші вільні вибори, де брали участь і жінки. Вже у 1921 році розробили ще одну конституцію, яка врешті запрацювала. Після того, як у 1923 році стабілізували грошово-кредитну політику, то економіка Гамбургу дуже швидко відновилася. Політики скористались становищем та почали проводити реформи у багатьох областях з 1924 по 1929 рік. Вони покращили умови життя знедолених містян.
Третій Рейх
У 1937 році було видано “Указ про Великий Гамбург” й місто розширило кордони, приєднавши сусідні території. Коли владу захопили нацисти, то Гамбург втратив велику частину автономії, а його політичні установи ввели в структури Третього Рейху.
Найгострішим періодом політичної історії мегаполіса вважають час націонал-соціалізму. Його початком є прихід до влади Адольфа Гітлера 30 січня 1933 року. Після цього відбувалося багато змін і роботу парламенту призупинили, а влада перейшла виключно до Гітлера. Конституцію скасували разом з важливими правами, такими як свобода зборів, друку. Заснували посаду рейхсштаттальтера, щоб реалізувати політику Рейху у Гамбурзі.
Змінилися абсолютно всі сфери політичного, соціального та навіть приватного життя людей. Спершу багатьом людям подобалися політичні зміни. У 1935 році кожен 26-й житель міста був членом нацистської партії. На людей впливала пропаганда й вони вітали Гітлера, а дітей віддавали у Гітлер’югенд.
Повоєнний період та сучасність
Друга світова війна для Гамбурга закінчилася 3 травня 1945 року здачею міста британській армії без бою. Відразу по закінченні війни розпочалося політичне життя міста. Затвердили перші профспілки, пішли політичні партії та у 1946 році створили парламент. Того ж року пройшли перші повоєнні вибори. Виборче право заснували за британською моделлю.
Першим мером міста став Макс Брауер у 1946 році. Історики описували його як авторитетного, жорсткого, людиною з силою волі та лідерськими якостями. Він йшов поміркованим політичним курсом, який на десятиліття зробив партію “SPD” головною Народною партією Гамбурга. Серед гострих політичних питань за час його правління була шкільна реформа 1949 року.
Отже, політика у післявоєнний період була заснована на “ганзейській” заяві про місію Гамбурга як портового та торгового міста. У 1947 році вдалося забезпечити статус міста-держави, а потім як окремої держави у складі Федеративної Республіки Німеччина. Парламент мегаполіса має 121 депутата, які ухвалюють закони, обрання першого бургомістра та контролюють роботу Сенату. У сучасності Гамбург є важливим політичним центром Німеччини. Його історія демонструє здатність міста адаптуватися до змін і зберігати унікальність.