Як мер відновлював місто Гамбург після Другої світової війни?

Друга світова війна принесла Німеччині капітуляцію у 1945 році. Після бомбардувань місто Гамбург лежало в руїнах, особливо житлові квартали, корабельня та інфраструктура. Усе це перетворило мальовниче портове місто на територію руйнувань.

Саме в такому хаосі довелося працювати Максу Брауеру, який став Першим бургомістром після війни. Саме йому довелося відбудовувати місто й принести стабільність у життя людей. Про це у сучасності нагадують пам’ятні дошки на Альстері. Далі на hamburgyes.

Закінчення війни та обрання мера

Друга світова війна закінчилася для Гамбурга 3 травня 1945 року здачею міста британській армії без бою. Битва була б безглуздою з військового погляду і закінчилася б повним руйнуванням мегаполіса, але її відвернули шляхом переговорів з британцями. Проте наступні три роки виявилися дуже складними, адже майже половина міста було зруйновано, особливо на сході. Багато дорожніх розв’язок було відрізано, кількість жителів Гамбурга значно скоротилися з 1,7 мільйона на початку війни до 1 мільйона у травні 1945 року. Поступово поверталися біженці, звільнені військовополонені та репатрійовані. Сотні тисяч людей розміщувалися у тимчасових притулках, бо жити не було де.

Політичне життя міста почало відновлюватися влітку 1945 року після затвердження перших профспілок. 13 жовтня 1946 року відбулися перші повоєнні вибори. Виборче право заснували на британській моделі виборів, що дало Соціал-демократичній партії Німеччини 83 зі 110 місць у палаті представників. Першим бургомістром у 1946 році став Макс Брауер, який повернувся з американської еміграції. Він зіштовхнувся з післявоєнними проблемами, тому у Сенат викликав представників всіх партій, щоб прийняти правильні рішення і почати відновлення міста.

Історики описують Брауера, як жорстокого, впертого, авторитетного лідера, який користувався повагою навіть серед політичних опонентів. Саме він керував містом до 1960 року, перервавшись з 1953 до 1957 року. У планах Макса Брауера була боротьба з голодом у Гамбурзі, побудова нового житла для людей і відновлення порту.

Перші виклики

Перші кроки у відновленні Гамбурга були критичними, адже зима 1946-1947 року повинна була бути однією з найхолодніших у XX столітті. З середини грудня до початку березня температура опустилася до мінус 25 градусів. 85 осіб замерзли на смерть, ще близько 500 гамбуржців померло від пневмонії, а запаси харчових продуктів і вугілля закінчувалися. Через це 28 грудня 1946 року Макс Брауер оголосив надзвичайний план і дозволив тільки 2 години електроенергії на день. Громадські місця, школи було закрито до скасування надзвичайного стану. Громадський транспорт працював дуже обмежено, а магазини відчиняли з 10 до 15 години. Ситуація була напруженою до потепління.

Брауер переконав шахтарів працювати понаднормово задля ганзейського міста, обмінюючи години роботи на культурні заходи. Економіка стояла, оскільки корабельню пошкодили, а торгівля була паралізована “залізною завісою”, що пролягала на відстані близько 50 кілометрів, але Перший мер бачив себе гарантом розвитку міста й фокусувався на соціал-демократичних викликах. Його команда зосередилася на відновленні інфраструктури, наданні соціального житла та відбудові торгівельних шляхів.

Основні роботи

Макс Брауер намагався пришвидшено просувати відновлення, особливо після валютної реформи, яку впровадили 20 червня 1948 року. Тоді ж ввели німецьку марку та зняли багато обмежень для бізнесу та споживачів. Відбудова гавані була у пріоритеті, адже це серце Гамбурга і його майбутнє економічне зростання. Трохи повільно йшло розчищення міста від руїн, відновлення транспортних шляхів і реконструювання житлових будинків. 3 квітня 1948 року запроваджено план Маршалла — американська допомога, і разом з валютною реформою це забезпечило покращення економічної ситуації та пришвидшило реконструювання.

У 1951 році, коли зняли союзні обмеження, корабельні, зокрема Штюлькенверфт відновили будівництво кораблів. Гамбург прагнув відновити контакти зі Східною Європою за допомогою так званої “Ельбської політики”. Закінчення демонтажів та відбудова порту оживили економіку міста. Також почалася розбудова інфраструктури, розширили метрополітен (U-Bahn), відбудували електростанцію. Розчищення завалів офіційно завершилося у 1953 році.

Від руїн до сучасного економічного дива

Час керівництва Макса Брауера принесло період “економічного дива” (Wirtschaftswunder) 1950-х років: зростання доходів, падіння цін, “хвиля споживання” одягу, меблів і відпочинку. З 1945 року у місті знову відкривали театри, кіно, почали виходити друковані медіа.

Проте, звісно, проблеми не зникли й залишався дефіцит житла, вирви після бомбардувань, брак фінансування. У 1953 році партія SPD програла вибори й Брауер залишив посаду, але повернувся у 1957 році. Він залишив по собі вагому спадщину, зокрема реконструювання після 1945 року, створення житлової компанії “SAGA”, відбудову Державної опери. У 2023 році пам’ятною дошкою на Альстері було вшановано його особистість за освіту, соціальне житло та справедливість.

Отже, робота Макса Брауера по відновлення міста Гамбург після Другої світової війни надихає сучасних лідерів. Він зміг перетворити руїни на квітуче місто, де порт зустрічає кораблі, а люди насолоджуються життям.