Люди завжди прагнуть змін, і часто ці зміни виборюють дуже рішуче – шляхом мітингів і протестів. Гамбург також неодноразово ставав місцем, де люди за допомогою масових виступів боролися за свої права заради кращого життя. У статті розповідаємо про один з найбільших страйків докеріву Гамбурзі, який увійшов в історію німецького міста. Більше на hamburgyes.eu.
Причини та початок страйку докерів в Гамбургу
Попри стрімкий економічний розвиток і статус провідного торгового міста, Гамбург зіткнувся з наростаючими соціальними напруженнями. Так, заворушення в місті почали наростати вже навесні 1896 року. Вже тоді в барах Гамбурга можна було почути цілі лекції від робітників, що мали провокаційний зміст. Непорозуміння між роботодавцями та докерами тільки зростали. Які ж були причини початку великого конфлікту?
Однією з причин такого настрою серед портових робітників був режим, у якому вони працювали. Зокрема, екіпажі, відповідальні за навантаження і розвантаження кораблів, зіткнулися з абсолютно неприйнятним режимом роботи – іноді вони залишалися без роботи протягом кількох днів, а потім працювали без перерви, доки корабель не був розвантажений або завантажений, часом навіть по 72 години поспіль. Так, нестабільні умови життя працівників і постійно зростаюча вартість життя зробили все можливе, щоб робітники рішуче оголосили страйк. Що й сталося 21 листопада 1896 року, коли в Гамбурзі розпочалася одна з найбільших трудових суперечок XIX століття. Тоді майже 5000 робітників паралізували гамбурзький порт на одинадцять тижнів з вимогою підвищення заробітної плати, поліпшення умов праці та створення офіційного агентства з працевлаштування в місті.
До кінця грудня 1896 року вже страйкувало понад 16 000 докерів Гамбурга, вони боролися також за транспорт для робітників, які вже не могли знайти житло в перенаселених припортових районах і мешкали в новостворених робітничих кварталах на околиці міста, звідки їм доводилося довго добиратися на роботу. Спір здебільшого несли працівники, чия робота не була закріплена контрактами. Невдовзі, багато хто підтримав страйкарів, пожертвувавши їжу, і подбали про те, щоб страйк став одним із найбільших в історії Гамбурга. Більше того, численні великі кампанії наповнили їхню скарбницю, тож на початку була навіть можливість виплачувати підтримку цього страйку.
Наслідки страйку та подальші реформи у галузі праці
Страйк докерів у Гамбурзі 1896 року став однією з наймасштабніших і найжорстокіших акцій робітничого протесту в історії міста. Він відзначився рішучістю робітників і гострим протистоянням із владою. Однак, коли протест набрав максимальних обертів, влада міста вжила заходів, які кардинально змінили перебіг подій.
Так, поліція і прокуратура міста посилили репресії проти страйкарів: збільшили арешти і штрафні санкції, а страйкові фонди конфіскували. Напередодні Різдва Сенат Гамбурга закликав робітників негайно припинити страйк, але ті не відступали від своїх вимог і йшли до останнього. На початку 1897 року Сенат ухвалив рішення і зовсім закрити портову зону Гамбурга: робітникам більше не дозволялося збиратися, заходити в порт і поширювати листівки. Тому вже в лютому 1897 року більшість населення проголосувала за скасування страйку. Таким чином, Сенат Гамбурга і підприємці здобули перемогу над докерами.
Однак миру в місті так і не настало. Між розгніваними робітниками і поліцією відбувалися криваві вуличні бої. Аби мінімізувати вірогідність подальшого розвитку конфлікту, Сенат і роботодавці Гамбурга все ж таки вирішили зробити крок назустріч докерам, і в деяких професійних групах відбулося підвищення заробітної плати та було укладено перші колективні договори про працевлаштування.
Пізніше в Гамбурзі було створено комісію з розслідування умов праці в порту, яка пильно приділяла увагу скаргам робітників, а також покращенню умов їхньої праці. Наприклад, у 1907 році було запроваджено позмінну роботу, а в 1912 році було введено 9-годинний робочий день. Іще одним успішним результатом страйку докерів у порту Гамбурга було те, що в 1913 році вся територія порту була охоплена колективними робочими договорами, що було одним із вимог протестувальників.
Страйк докерів у порту Гамбурга продемонстрував всьому світу, що лише об’єднавши зусилля можливо ефективно боротися за свої права, і врешті решт, бути почутими.