Гамбург переживав різні часи, від періодів процвітання та розвитку до моментів кризи та окупації. Одним із найважчих випробувань в історії міста стала окупація французькою імперією на початку XIX століття. У статті розповідаємо, як французькі війська під проводом Наполеона Бонапарта захопили Гамбург та як жителі Гамбурга відстояли незалежність свого міста. Більше на hamburgyes.eu.
Окупація Гамбурга наполеонівськими військами
Гамбург жив і процвітав, бувши одним із найважливіших ганзейських міст. Так було аж до тих пір, поки восени 1806 року місто не опинилося під окупацією. Тоді маршал Едуард Адольф Мортьє, головнокомандувач французької Північної армії, вирушив на Гамбург з кількома тисячами солдатів 8-го військового корпусу. Повідомивши гамбурзьким сенаторам про свій наказ захопити місто, вони вирішили не чинити опору. Так, війська захопили ганзейське місто, і почався новий, складний період у його історії.
Під час окупації Гамбург фактично перебував під прямим контролем Наполеона. Зокрема, свобода преси та право на публічне вираження думок були обмежені, а поштова система перейшла під контроль Франції. Сенат і жителі Гамбурга втратили будь-які можливості політичного самовираження. Окупація принесла із собою не тільки політичні зміни, а й серйозні випробування для місцевих жителів, насамперед у торгівлі та промисловості, які постраждали в наполеонівські часи особливо жорстоко. Багато підприємств збанкрутували, а торгові шляхи були заблоковані. Економіка зазнала значних втрат, що призвело до безробіття і бідності серед населення.
У 1811 році Гамбург був офіційно приєднаний до складу Французької імперії, ставши її безпосередньою частиною. Для Гамбурга це був період суттєвих змін, коли французька влада вже контролювала всі галузі життя міста. Зокрема, навіть герб і всі символи Гамбурга були замінені або змінені, щоб відповідати новим реаліям французького панування.
Наприкінці лютого 1813 року жителі Гамбурга спробували змінити ситуацію і підняли стихійне повстання проти французьких правителів. Серед патріотично налаштованих жителів були торговці, юристи та лікарі. Генеральний прокурор 24 лютого 1813 року повідомив своєму керівництву, що того ранку міські низи підняли бунт. Однак повстання виявилося нетривалим, оскільки більш заможні громадяни Гамбурга не підтримали його. Згодом, під час війни Шостої коаліції, 17 березня 1813 року російські війська під командуванням генерала Фрідріха Карла фон Теттенборна, який перебував на російській службі, ненадовго, але повністю звільнили Гамбург. На два місяці представники старого Сенату і громадяни Гамбурга знову взяли на себе управління містом. Однак вже в травні 1813 року війська Наполеона під керівництвом полководця Даву знову увійшли до Гамбурга, відновивши свою владу за допомогою численних репресій проти місцевих жителів.
Битва за Гамбург та визволення міста
Після втечі з Росії Наполеон негайно взявся за формування нової армії, використовуючи останні ресурси і сили з усіх підконтрольних йому територій. Він віддав наказ повернути Гамбург під контроль імперії і перетворити його на неприступну фортецю. Щоб покарати жителів міста, Наполеон вирішив застосувати “найстрашніше для торговців покарання – позбавити їх грошей”. Місто отримало величезний штраф у 48 мільйонів франків, який стягувався з жителів під загрозою смерті. Крім того, населення мало нести всі витрати на утримання великого гарнізону і платити величезні податки, від яких не були звільнені навіть хворі та сироти.
Командувач французькою армією Нікола Даву активно готував Гамбург до облоги. Для будівництва оборонних укріплень цілодобово працювали понад 10 тисяч осіб. Через нестачу копачів жандарми прямо на вулицях забирали жінок, дітей, багатих і бідних, та примушували їх працювати без відпочинку.
Кульмінаційним моментом усіх негараздів стало вигнання з міста 25 тисяч жителів, які не змогли забезпечити себе на період очікуваної облоги. Це сталося в морозні дні Різдва 1813 року. Тоді жителі Гамбурга зіткнулися з усіма нещастями: голодом, хворобами і смертю. Згодом, зі змінним успіхом французи вели бої з російськими частинами, що облягали місто, але вже 4 квітня Наполеон зрікся від влади, і полководець Даву подав у відставку та вирушив до Парижа. 30 травня 1814 року за наказом Людовика XVIII Гамбург знову був відданий французами, і ті відступили.
Попри надзвичайно важкий і трагічний для міста та його жителів період французької окупації, Гамбург знайшов у собі сили відродитися і повернутися до мирного життя, продовжуючи писати свою історію.