У період Другої світової війни жінки Гамбурга мріяли, щоб їх чоловіки скоріше повернулись додому. Хоча багато жінок працювали на фронт у ті буремні часи, а дехто просто хотів врятувати дітей від бомбардувань. Були також особи, що бажали зіграти власну роль у війні, а деякі навіть шукали пригод й планували робити будь-що аби підтримати країну. Пропаганда робила багато зусиль, щоб німці вірили Гітлеру та йшли за всіма його намірами.
Участь жінок у наданні допомоги цивільним під час воєн стало певною традицією у Гамбурзі. Ще з наполеонівських війн заснували перший жіночий клуб допомоги сім’ям солдатів “Гамбурзький жіночий клуб 1813 року”. У майбутньому роль жінок була розділена по-різному. Більше на hamburgyes.eu.
Можливості та страх для жінки
Спершу варто зазначити жінок, які у війні бачили для себе певні можливості. Вони приєднувались до жіночих військово-повітряних сил, відчуваючи заклик діяти. Дехто шукав можливість носити військову форму та змінити спідницю на штани. На війні жінки могли їздити, готувати та виконувати адміністративні та офісні роботи. Також вони обслуговували льотчиків, моряків, солдатів: збирали їм валізи, готували, прибирали. Таких жінок, звісно, була меншість.
Інша категорія — це ті, що розчинились у сім’ї, ті хто виходжували пораненого чоловіка й робили все можливе, щоб допомогти йому. Чоловіки були ослаблені полоном, поранені й жінка всю ношу війни, догляду, виховання дітей та роботи покладала на власні плечі. У ті часи мова йшла про виживання, бо голод був масовим явищем. Задача вижити родині була на жінці, тому часто їх брали сумніви стосовно правильності власного вибору життєвого шляху. Це стосувалось евакуації, догляду за чоловіком чи роботи. Хоча фактично вибору тоді й не було.
Жінки були разом з дітьми у підвалах Гамбурга під час бомбардувань. Вони виходили на вулицю, шукали харчі у зруйнованих квартирах. Також розбирали завали, обмінювали останні речі на борошно чи благали перехожих поділитись з ними яблуками. Вони продавали все, а іноді й власне тіло.
Зґвалтування у період війни
Мільйони жінок зазнали сексуального насилля під час війни. Переслідування чекали й у концентраційних таборах, що були на околицях Гамбурга, жінок ґвалтували під час вигнання, втечі, при бойових діях. Задокументовані напади з боку як німців, так і американських, радянських, французьких та британських солдатів. Це були жорстокі часи війни й безладу.
Ніхто ніколи не дізнається кількість постраждалих, але звіти жінок, спогади солдатів, записи з лікарень та парафій, військові нотатки свідчать про те, що масштаби насильства над жінками були великими. У ті часи страждання жінок ігнорувались та придушувались, щоб про це мало хто знав, але пізніше свідки подій розповідали про пережите.
Зміна гендерних ролей
Гендерна роль жінки змінилась у період війни. Через відсутність чоловіків вони не тільки ставали головами сімей, а й почали працювати в оборонній промисловості, бо ідеальна “німецька мама” відійшла на другий план. Також жінки намагались працювати всюди, де раніше заробляли гроші чоловіки: теслярі, муляри, покрівельники. Вони носили щебінь та цеглу, знищуючи своє здоров’я. Багато працювало з примусу, а частина жінок і з власних інтересів, наприклад, у “допоміжній службі” Націонал-соціалістичного жіночого товариства та цивільній авіації. На той період це було близько 50 000 жінок, що служили в армії вермахту, переживаючи почуття расової величі.
Молодих жінок виховували у дусі націонал-соціалізму, але були такі, що виходили з під контролю, бо перші зрозуміли реалії справжньої війни. Важко описати все, що тоді пережили жінки Гамбурга. Їх долі були тяжкими, а слова пропаганди не в’язались з побаченим. Основною задачею жінки було вижити, тобто прогодувати себе, дітей та заховатись від бомб та насильства.