Історичне минуле міста Гамбург складне й криваве. Час війни й правління нацистів закарбувались у пам’яті людей назавжди й буде передаватись з покоління в покоління. Непростий шлях війни, жахіття бомбардувань й поступовий шлях до капітуляції — це моменти, якими повинен цікавитись кожен житель мегаполіса. Більше на hamburgyes.eu.
Друга світова війна йшла до свого завершення. У квітні 1945 року мало хто вірив в успішну оборону міста. Місто було зруйноване, а люди налякані й мали лише одне бажання — мир. Гітлер же наказував боротись до кінця, але дії трьох сміливих людей відкрили дорогу до здачі міста без бою 3 травня 1945 року.
Історичні події
У кінці квітня лінія фронту проходила в 15 кілометрах на південь від ганзейського міста. Німеччина опинилась на межі краху, Адольф Гітлер був 3 дні мертвий, але про це ще мало хто знав. Наказом Гітлера місто вважалось фортецею і його потрібно було захищати за будь-яких умов, хоча після неодноразових бомбардувань місто було дуже зруйноване. З 563 5333 житлових будинків, які були до початку війни, залишились цілими лиш 114 757 забудов.
З 22 квітня 1945 року офіційно почався час боротьби за місто. На Reeperbahn встановили танкові загородження, які б мали зупинити британців. Споруди порту також зробили непридатними для використання, було затоплено кораблі. Для оборони лишили 20 000 солдатів, але чоловіки від 16 до 60 років були готові взяти в руки зброю.
Елвін Вольц, бойовий командир, вже розумів, що наступає безвихідне становище. Скоріше за все, щоб не нести відповідальності й виконати наказ фюрера, у квітні організовує напади на населені пункти Верендорф та Хупте, які вже були під британцями. Та невідворотні моменти поразки наближались, бо артилерія британців була дуже близько й інколи обстрілювала околиці Гамбургу. Під прицілом був залізничний вокзал, завод “Phoenix-Gummiwerke”, де виготовляли гуму для автомобілів. Також на заводі був госпіталь, де розміщували й британських військовополонених.
Нацистський режим ще тримався, але керівництво підприємства вже самостійно прохало британців про припинення вогню, виступаючи перемовниками. Це був Альберт Шефер — директор заводу “Phoenix-Gummiwerke”, який передав нацистам вимоги про капітуляцію. Також вони запевнили британців, що завод вже не працює й прохають його більше не обстрілювати.
Важливі рішення
Британський капітан індивідуально веде розмови з німцями щодо можливості здачі Гамбургу без боїв. Шефера відправили з листом про готовність до капітуляції. Усім було зрозуміло, що німці програли війну. Керівництво дає згоду на здачу міста без бою.
У період тих переговорів 1 травня поширюється новина про смерть Гітлера. Його наступник грос-адмірал Деніц погодився на здачу міста, бо у той час британцям вже вдалося захопити Любек, а американцям Вісмар. Вольц 2 травня їде до генерал-майора Лайна та разом з британцями готуються до капітуляції. Наступного ранку він їде у штаб Другої британської армії в Хаклінген, де підписує акт про капітуляцію.
Британці у Гамбурзі
Вольц передав місто Гамбург британському генералу Джону Майклу Сперлінгу. 4 травня заарештували Карла Кауфмана, а через тиждень мера Крогманна. З того часу британці контролювали місто. Населення дуже раділо, що припинились обстріли й настав мир. У цьому питанні багато зробили Елвін Вольц, Альберт Шефер та Томас Ліндсі. Вольц провів у в’язниці 2 роки, а після працював фермером у Баварії. В наступні роки очолював “Volksbund Deutsche”, доглядаючи могили військових. Ліндсі повернувся в Англію та працював там перекладачем та композитором. Шефер на 9 років у 1946 році зайняв пост президента Гамбурзької торгової палати.
Ночі страшних бомбардувань 1943 року змінили бачення багатьох німців стосовно війни. Вони на власному досвіді відчули наслідки керівництва нацистського режиму. Все це сприяло демократичному перелаштуванню.