Історія цієї людини – це шлях невпинної боротьби за справедливість та рівність. Він один із найвідоміших німецьких політичних діячів XX століття, чий життєвий шлях став символом боротьби з фашизмом. У статті розповідаємо про життя Ернста Тельмана. Більше на hamburgyes.eu.
Ранні роки життя та початок карʼєри в Гамбургу
Ернст Тельман народився у квітні 1886 року і був звичайним хлопчиком в родині представників робітничого класу Гамбурга. Із середини 1990-х його батьки відкрили продуктову крамницю, і хлопчикові доводилося допомагати їм: доглядати за кіньми та доставляти товари. З ранніх років Ернст Тельман відчув на собі тягар соціальної нерівності та труднощів, з якими стикалися його батьки. Після закінчення школи у 1900 році Ернст Тельман ще декілька років залишався в сімейному бізнесі у ролі кучера. Хлопчик часто сперечався з батьками, бо за свою працю він бажав отримувати справжню оплату, а не звичайні кишенькові гроші. Саме тому через деякий час він покинув батьківську домівку і знайшов собі “некваліфіковану” роботу в гамбурзькому порту.
Перший час він жив в притулку для безхатченків і працював різноробом у порту Гамбурга. У травні 1903 році 17-річний Ернст Тельман був вже членом Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), а в 1904 році юнак вступив до профспілки транспортних робітників Гамбурга. Восени 1906 року його призвали до армії, у 9-й артилерійський полк у Кельні, а вже на початку 1907 року Тельмана звільнили, як непридатного до військової служби, після чого він одразу ж повернувся до рідного Гамбурга.
З 1909 року Ернст Тельман був волонтером профспілки, а пізніше його обрали в місцеве управління профспілки транспортників, і він часто у своїй брутальній манері протестував проти запізнень “ділків”. У 1915 році Ернста Тельмана призвали на Першу світову війну, де він відчув на собі жахіття війни на Західному фронті. Восени 1918 року він не повернувся у війська після відпустки в Гамбурзі, а залишався в ганзейському місті. У 1919 році Тельмана обрали до парламенту Гамбурга від організації Незалежної соціал-демократичної партії Німеччини, і весь цей час він, як і раніше, продовжував працювати звичайним робітником. Незабаром його стали вважати одним із місцевих лідерів. У 1920 році він приєднався до переважної більшості гамбурзької Незалежної соціал-демократичної партії Німеччини, яка виступала за вступ до Комуністичного інтернаціоналу (Комінтерну), і був делегатом партійної конференції в Галле в жовтні 1920 року. Незабаром, популярний у Гамбурзі, Тельман став штатним секретарем ганзейського міста.
Опір нацистському режиму та ув’язнення
У березні 1932 року Ернст Тельман запропонував свою кандидатуру на пост рейхспрезидента одночасно з Адольфом Гітлером і Теодором Дюстербергом, щоб протистояти Паулю фон Гінденбургу. У першому турі Ернст Тельман одержав 13,2% голосів, а у другому турі – 10,2%. На виборах Комуністична партія Німеччини виступала під гаслом: «Хто голосує за Гінденбурга, той голосує за Гітлера, а хто голосує за Гітлера, той голосує за війну». У протистоянні великому впливу націонал-соціалістів, Тельман активно пропагував “антифашистську акцію”, закликаючи до створення “єдиного фронту знизу”.
Опір нацистському режиму став одним із найважливіших і найтяжчих етапів у житті Ернста Тельмана. Від самого початку приходу нацистів до влади Тельман активно виступав проти їхньої ідеології, закликаючи до організованого спротиву та єднання робітничого класу. Його принципова позиція та незламна відданість ідеалам соціальної справедливості зробили його однією з головних мішеней для гестапо. Так, у ніч з 27 на 28 лютого 1933 року в Рейхстазі спалахнула пожежа. Націонал-соціалісти використали це як привід для заборони компартії та арешту багатьох її лідерів, серед яких був і Тельман.
На початку березня 1933 року Ернста Тельмана було ув’язнено, що стало початком його тривалих років тортур і страждань у нацистських концтаборах. Тельман провів майже 12 років в окремій камері, спочатку у Моабіті, потім у Ганновері та Баутцені. Після підписання пакту Сталіна-Гітлера в 1939 році Тельман сподівався на можливий обмін і постійно писав листи Сталіну, але той відмовився допомогти своєму давньому і вірному соратнику. 18 серпня 1944 року Ернста Тельмана доправили в концентраційний табір в Бухенвальд, де його й було вбито.
Від простого хлопчика до лідера Комуністичної партії Німеччини, Ернст Тельман був людиною, яка присвятила все своє життя боротьбі за справедливість. Його шлях – це приклад мужності, рішучості та віри у свої переконання, що залишив великий слід у світовій історії.