Друга світова війна була практично повністю задокументована з погляду фотографів. Військові репортери, солдати, мирні мешканці знімали певні моменти. Так історичні світлини відобразили хід подій та життя людей у війну.
У Гамбурзі декілька місяців з початку війни тривало звичайне життя, а вже у 1940 році все почало змінюватись. У Гамбург-Ноєнгамм з’явився концентраційний табір, де тримали ув’язнених полонених, військових, а також людей, які були репресовані. Більше на hamburgyes.eu.
Воєнні роки
У період Другої світової війни відбувалось багато страшних подій по всій Німеччині, зокрема у Гамбурзі. У концтаборах Ноєнгамм та Фульсбюттель утримували ув’язнених, які зазнавали тортур та вбивств, перебували у нелюдських умовах. Військових полонених також відправляли у такі концтабори.
Було багато людей, яких переслідували націонал-соціалісти. Частиною ідеології нацистів був расовий антисемітизм. Утискали євреїв з релігійних мотивів. Розрослася “расова теорія”, німці вважали себе “арійцями”, “вищою” расою, а всі інші були “нижчою”. Результатом цього стало переслідування євреїв. У 1938 році зруйнували та спалили синагоги, у 1941 році почались масові депортації, а через рік євреїв масово відправляли в Освенцим та Терезієнштадт. Переслідували не лише євреїв, а й інших людей, що відрізнялись кольором шкіри, “недолюдей” (росіян), гомосексуалістів, політичних опонентів. Всіх вивозили у концентраційні табори, де вбивали.
3 1933 по 1945 рік. Тільки у Ноєнгаммі та придатних до нього місцях, вбили 55 000 людей. Варто зазначити, що вбили 8000 гамбурзьких євреїв. Люди, які мали проблеми з головним мозком теж знищувались. Таких людей з обмеженими можливостями з притулків та державних установ Альстердорфа привозили на програму вбивств — “евтаназію”. Так Гамбурзький університет втратив дуже багато професорів математиків, істориків, економістів, юристів, політологів, філологів.
Полонені
Окрема увага приділялась полоненим. Наприклад, після жорстких бомбардувань Гамбурга керівництво відправило їх знешкоджувати нерозірвані боєприпаси, розбирати завали від будинків та шукати померлих. Полонених розмістили у Гамбург-Гаммерброк і звідти щодня вони виїжджали працювати у зруйновані райони міста. Їм було наказано відбирати документи у померлих, щоб потім була можливість впізнати. Це діялось недовго, бо мертвих було дуже багато. Далі просто почали писати скільки загинуло чоловік, жінок, дітей. Звісно полонені працювали без захисного одягу та масок.
Оскільки концтабір Ноєнгаммі був близько 30 кілометрів від центру міста й жителі Гамбурга мало контактували з полоненими. У момент, коли ув’язнені почали працювати у місті, то керівники підприємств та влада почали гнатись за дешевою робочою силою. Люди в смугастих костюмах будували будинки, видобували будівельні матеріали, працювали на виготовленні озброєння, на корабельні у порту. З того часу жителі міста часто бачили полонених, які були дуже виснаженими, переляканими та змученими.
У 1944-1945 роках понад 9200 людей розмістили у додаткових таборах. Навіть з Освенциму привозили полонених у ганзейське місто, бо був великий попит на робочу силу. Влітку 1944 року приблизно 1500 жінок дістались до Гамбурга з Освенциму. Їх розташували у підтаборі Ноєнгамму на складі G та на складі у Гамбурзі-Ведделе. Вони повинні були виконувати очисні роботи на нафтопереробних заводах. У корабельнях ув’язнені працювали по 12 годин на добу. Кваліфікованих полонених використовували як токарів, механіків, малярів на будівництві підводних човнів. Частина прибирали сміття після бомбардувань. Погане харчування, знущання приводили до високого рівня смертності у самих концтаборах на корабельні.
Багато гамбуржців жили дуже близько до концтаборів і вночі чули страшні крики, через які було неможливо заснути. Люди припускали, що наглядачі знущались з полонених і після війни дійсно з’ясувалось, що жорстоке поводження точно було. Щоб полонених кожен раз не возити у Ноєнгамм, їх почали розміщувати ближче до локацій роботи. З літа 1944 року створили 15 додаткових концентраційних таборів. Коли вже влада перейшла до британців, то нацисти заздалегідь у таких таборах все розчистили, щоб приховати свої злочини.