Гельмут Шмідт – німецький політик, який став одним із найбільш відомих європейських лідерів XX століття. Зі своєю дружиною, Локі Шмідт, вони вели скромне, тихе життя, а їхній затишний будинок у Гамбурзі зараз є популярним музеєм. Гельмут Шмідт отримав репутацію політичного діяча, який мав загальну повагу і навіть народну любов. Його називали “моральним авторитетом” і після його смерті у 2015 році його біографія та історія життя, як і раніше, викликають інтерес.
Гельмут Шмідт багато зробив для Гамбурга і однією з найвидатніших справ стала рятувальна операція після шторму 1962 року. Більше на hamburgyes.eu.
Лютнева катастрофа
У лютому 1962 року сталася подія, яка стала найстрашнішою природною катастрофою за всю історію існування Гамбурга. 12 лютого прибережні райони Північної Німеччини постраждали через сильний шторм на Північному морі. Великі маси води почали рухатися, а рівень води в Ельбі значно піднявся у напрямку Гамбурга. 16 лютого відбулися прориви у кількох великих дамбах та почалися повені. Проте влада Гамбурга, як і місцеві жителі, не вірила, що їхнє життя під загрозою.
У ніч з 16 на 17 лютого ситуація різко погіршилася, греблі були прорвані у багатьох місцях. Першим серйозно постраждав район Гамбурга, оточений безліччю каналів. То був Вільхельмсбург. Південна частина міста виявилася відрізаною від решти. До ранку місцеві жителі не мали ні телефонного зв’язку, ні можливості виїхати зі свого району через затоплені автомобільні дороги та зруйновану залізничну станцію. На жаль, понад 300 людей загинуло, а до ранку 17 лютого було зруйновано понад 6000 будівель.
Пізніше з’ясувалося, що греблі у Гамбурзі перебували у жахливому стані. Місто тільки-но почало приходити до тями після розрухи, викликаної бомбардуванням під час Другої світової війни. За станом дамб ніхто не стежив, тому ураганний вітер і повінь призвели до плачевних наслідків. Катастрофа застала Сенат та інших представників влади Гамбурга зненацька.
Дії Гельмута Шмідта
У той час, як кількість загиблих зростала, поганий зв’язок та відсутність плану дій на випадок надзвичайних подій зіграли злий жарт. Гамбурзька влада та поліцейське управління бездіяли. Тоді керівництво рятувальною операцією взяв на себе Гельмут Шмідт. Покладаючись на свій досвід та оцінивши ситуацію, він зрозумів, що якщо не розпочати екстрену евакуацію гамбуржців із затоплених районів, вже надвечір 17 лютого число загиблим буде п’ятизначним.
Гельмут Шмідт ухвалив одноосібне рішення – використати свої зв’язки з воєначальниками. Одним із них став військовокомандувач силами НАТО в Європі. Шмідт звернувся до них з особистим проханням – надати човни, гелікоптери, рятувальний інвентар і якнайбільше особового складу військовослужбовців. Протягом кількох годин рятувальна операція розпочалася – не лише німецькі, а й американські, французькі та інші військовослужбовці прибули на місце катастрофи. 20 тисяч людей було екстрено евакуйовано. А для 50 тисяч гамбуржців гелікоптерами доставляли воду, їжу та медикаменти.
За кілька днів представники німецького уряду повноцінно приєднались до ліквідації результатів природної катастрофи в Гамбурзі. Але основний удар зі стихією та її наслідками припав на Шмідта. Він керував процесами розміщення евакуйованих сімей, забезпеченням фінансової допомоги постраждалим, проведенням щеплень місцевому населенню з метою уникнути епідемії.
Після рятувальної операції у Гамбурзі Гельмут Шмідт остаточно підтвердив репутацію рішучого, сміливого та безстрашного політика, якому довіряло німецьке суспільство. За різними соціальними опитуваннями, що проводилися наприкінці 19 століття, Гельмут Шмідт був взірцем лідера країни для багатьох німців.