Гамбург — вільне, ганзейське місто, місто-держава, яке є країною Федеративної Республіки Німеччини. Така офіційна назва головного центру веде до історичних перевтілень Гамбурга як імперського міста та основного члена торгового Ганзейського союзу. Далі на hamburgyes
Якщо говорити про важливість міста, як ключової точки розвитку всієї країни, то варто згадати, що Гамбург друге за величиною місто, що має власний порт, аеропорт, а це робить його важливим логістичним вузлом. Чому місто вважають одним із головних міст країни? Бо воно має важливе економічне та наукове значення, особливо у сфері аерокосмічної техніки, інформаційних технологій та як медіамайданчик.
Історичні моменти розвитку міста
У XII столітті Гамбург вже був схожий на місто, бо отримав власний кафедральний собор, збільшувалась кількість населення, розвивалась торгівля. У 1241 році між Гамбургом та Любеком було укладено союз, щоб забезпечувати безпеку транспортних шляхів між Ельбою та Траві. Мегаполіс вже тоді став головним членом Ганзейського союзу й зупинкою між Північним та Балтійськими морями.
На початку XVI століття у місті проживало приблизно 14 000 мешканців. Реформи призвели до політичної та церковної перебудови, які тривали до 1529 року. Гамбург став лютеранським містом, а землевласників вважали буржуазією. Працювали церковні собори — Святого Петра, Святого Миколая, Святого Якобі та Святої Катерини. Також було створено цивільні колегії старост, які консультувала та контролювала міська рада. Важливим моментом для розвитку міста, крім змін адміністрації та конституції, було приймання іммігрантів лютеранського та інших віросповідань. Така відкритість до незнайомців була головною рисою гамбурзької політики, поряд з нейтралітетом, що мав давати гарантії безперешкодного розвитку торгівлі під час криз та воєн.
Процвітання Гамбурга
Протягом XVII століття населення Гамбурга зросло до 75 000 жителів і певний період місто вважалось найбільшим містом Старого Рейху. На початку XVIII століття почалась боротьба між буржуазією та радою, що визначало політичне життя, а після перевороту у 1712 році було створено нове підґрунтя для життя міста.
З кожним століттям торговельні зв’язки міста розширювались, відкрилось канальне та річкове сполучення і з різних материків та країн товари доставляли до Німеччини. У 1842 році Гамбург пережив велику пожежу, яка знищила третину забудов. Біда продемонструвала недоліки управління та конституції, відбувалися дебати стосовно реформ і вже з 1860 року по 1914 рік мегаполіс став світовим містом. Відбулася свобода підприємництва, розділилася адміністрація та судова влада, держава, школа та церква, а це стало головними елементами модернізації.
З моменту створення залізниці на Bergedorf у 1842 році Гамбург став транспортним вузлом залізничної мережі. Залізничні колії з’єднали багато міст країни. Інтегрування з імперією у 1888 році принесло розвиток торгівлі та промисловості. Мегаполіс став третім по завантаженості портом у світі після Лондона та Нью-Йорка і другим промисловим містом Німеччини після Берліна.
Також було зроблено великі інвестиції у 1906 році у будівництво вокзалу, у 1911 році тунелю на Ельбі, кільцевої лінії метро та естакади, у 1912 році будівництво Mönckebergstraße, яку відкрили у 1909 році, та робота аеропорту з 1912 році.З кожним роком всі економічні та політичні зміни сприяли розвитку міста. У сучасності Гамбург має 97 консульських представництв і є найбільшим консульським центром у Європі. Мегаполіс має третій за величиною порт у Європі після Антверпена та Роттердама. Через Гамбург здійснюється 6,2% всього імпорту Німеччини. Це великий центр медіаіндустрії, технологій та важливий центр досліджень.